УКРАÏHI…Cлався у вiкax.

Украïно, ти слався у вiках.
Моя ти неозора, ненько мила.
Твоï Сини i дочки ще в драних ïх боках,
Але козакiв кров тече у ïх кремезних жилах.

Нескорена, незламна, ти майже iз колiн
Повстанеш, як Вавiлонський колос.
Тобi Вже десять, а ти вже iсполiн.
Про тебе всi говорять в повний голос.

Твоï знедоленi сини за батракiв у всих краïнах.
А дочки? Горе ïм, плазують скрiзь, як тi повii.
Та прийде ж час i ми не будем на колiнах.
А дiточки досягнуть те, що буде в наших мрiях.

Так будьмо ж пильнi повсякчас.
I сьогодення буде те, якого будем вартi
Бог посмiхнеться до всих нас.
Коли досягнем ми разом одинакового гарту.

Ще б трохи, о ще б ледь-ледь нiвроку.
Ми так бажали б дочекатися спокою.
Та ба! Не той вже час – немає строку
Сидiти на печi i забавлятися зi ступою з водою.



2003-12-04г. В.М.Н.