КОЗАЦЬКИЙ ДАР*.

«Коммуны русский гнёт
Сжимал всё лучшее за горло
Его мы кончили – и вот
Свобода крылья распростёрла.

И каждый в племени своём
Своим мотивом и наречьем,
Мы всяк по своему поём,
Поддавшись чувствам человечьим...

Свершился дивный рок судьбы:
Уже мы больше не рабы,
<Поэты Украины>, я нынче вспомнил вас.

Приятный вечер вам, хороший добрый час!..». «ПОЭТАМ ГРУЗИ».
С.А.ЕСЕНИН. <1924>. <Изм. мои>.

Козацьких слів привіт хотів почути знову,
Силенний, як був у помаранчеві часи.
Тепер не знаю, яку б оце обнову
Хотів почути я, якої буде те краси...?

Я пильно на те все, що там, дивлюся.
Невже Вкраїна перестала бути мудра, як колись?
Горілку п`е ...Чогось чекає ...Нехай просплюся,
Щоб зрозуміти вже своїх братів по крові, що ще не перепились...

А так, за все завдячую, мені не треба
Щоб мою Матусю забугровий чобіт затоптав.
Ти квітни і рости, моя Вкраїна-ненько, вище неба,
Чию я кров и соки навіки вічнії всмоктав!

Ось тут, де є свобода, під пильним поліцейським оком.
Тут корні вже мої, дітей моїх, – не пустослов.
Не до вподоби слухати, як ненароком
Я чую ...від українців: ось той ...та той, та він москаль, що ось пройшов...

Москаль – так з покоління в покоління
Нас називали – синів Вкраїни, на північ звідкіля вони пішли.
Побудували нове царство – Московщину,
Опісля закабалили батька й матір без сумління.
Про долю України-матері вони забули і щастя з нею потім не знайшли.

Забули все, хто ми і звідки? Як тяжко жити їхній неньці?
Чи може їй на старість дати поміч ...ну, хоча б якусь?
Не треба. Ні! Ми якось розберемось ...Ми, що з України, женці.
Країни, якій варяги любо дали милу назву РУСЬ.

Не стане батько на коліна перед дітьми.
Помре і не попросить поміч, зрозумій.
Ти не турбуйсь, МОСКАЛЬ! Не стій же перед нашими ворітьми.
Не буде так, як хочеш ти, „коханий мій”...

*) – Смотри ранее стихотворение «ПОЭТАМ УКРАИНЫ»
на русском языке, как НАЧАЛО в фолдере «WALLS.НВМ», книга <CITADEL>..
2007 – Х – 13. «WALLS.НВМ». <CITADEL>.